Книжкові видання та компакт-диски Журнали та продовжувані видання Автореферати дисертацій Реферативна база даних Наукова періодика України Тематичний навігатор Авторитетний файл імен осіб
|
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
Пошуковий запит: (<.>A=Романинець М$<.>) |
Загальна кількість знайдених документів : 4
Представлено документи з 1 до 4
|
1. |
Грищук О. В. До питання генези ідеї відповідальності людини у праві [Електронний ресурс] / О. В. Грищук, М. Р. Романинець // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. серія юридична. - 2013. - Вип. 1. - С. 7-36. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvlduvs_2013_1_6
| 2. |
Романинець М. Р. Академічна мобільність українського студентства в умовах глобалізованого простору: філософсько-правові аспекти [Електронний ресурс] / М. Р. Романинець // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія : Юридичні науки. - 2019. - Вип. 21. - С. 77-83. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpurn_2019_21_13 На підставі грунтовного аналізу чинного національного та міжнародного законодавства, сучасних наукових розвідок окреслено теоретико-правові аспекти академічної мобільності українського студентства в умовах глобалізованого простору. З'ясовано, що академічна мобільність, як свідчить практика, є системним явищем. Вона враховує об'єктивну сторону (державну політику в галузі освіти - групах, нормативно-правові умови освіти, навчання, зокрема і професійного, професійної діяльності) та суб'єктивну (особисті якості людини в академічному та професійному середовищах) як певну структуровану модель, парадигму забезпечення такого виду мобільності як основної складової успішності в навчанні, а згодом - професіоналізму. Доведено, що головною метою процесу мобільності є переміщення, перспектива, працевлаштування. Побудова концепції розвитку міжнародної діяльності та участь у спільних освітніх проектах мають стратегічне значення для закладів вищої освіти. У такому випадку новітні освітні стратегії призводять до якісних зрушень чи вдосконалення робочого процесу або структури університету та узгоджуються з концепцією розвитку, проблематикою наукової діяльності та навчальними планами закладу.
| 3. |
Романинець М. Інноваційна модель закладу вищої освіти у контексті аналізу національного законодавства [Електронний ресурс] / М. Романинець // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія : Юридичні науки. - 2019. - Вип. 22. - С. 103-110. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpurn_2019_22_16 На базі чинного національного законодавства з урахуваннях сучасних викликів окреслено інноваційну модель закладу вищої освіти в Україні. У системі закладів вищої освіти України можна виділити такі 4 основні типи за формою власності: заклад вищої освіти державної форми власності - заснований державою, фінансується з державного бюджету та підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади; заклад вищої освіти, що перебуває у власності Автономної Республіки Крим (АРК) - заснований органами влади АРК, фінансується з бюджету АРК і підпорядкований органам влади АРК; заклад вищої освіти - заснований місцевими органами влади, фінансується з місцевого бюджету та підпорядкований місцевим органам влади; заклад вищої освіти приватної форми власності - заснований на приватній власності і підпорядкований власнику чи власникам. Доведено, що перспективи розвитку закладу вищої освіти на інноваційній основі залежать від тих реформ, які регулюють цю сферу діяльності, і, як це не прикро, - від політичного вектора. Специфічною особливістю процесу реформування освіти є те, що практично неможливе поетапне його здійснення. Реформа повинна відбуватись системно за всіма напрямами та відображати всі аспекти діяльності вищої школи не тільки тепер, а й на перспективу.
| 4. |
Романинець М. Заклади вищої освіти в Україні: правові аспекти їх функціонування [Електронний ресурс] / М. Романинець // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія : Юридичні науки. - 2019. - Вип. 24. - С. 47-54. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpurn_2019_24_9 З'ясовано, що правовий механізм системи регулювання вищої освіти є сукупністю міжнародно-правових актів, зобов'язань України, Конституції України, законів України, підзаконних нормативних правових актів та індивідуальних актів застосування, покликаних здійснювати регулювання правовідносин між суб'єктами освітньої діяльності в процесі впливу на сферу освіти. Визначено, що особливостями організаційно-правового механізму державного регулювання трансформації вищої освіти є самостійний розвиток та інноваційна діяльність, як акцентовано в Законі України "Про вищу освіту", а саме: повна автономія закладів вищої освіти, їх право самостійно розпоряджатися власними коштами, свобода у визначенні академічних стратегій і підходів.
|
|
|